Історія села Вороб’їв та села Великий Зліїв

Вороб’їв – село Ріпкинського району Чернігівської області, центр Великозліївської сільської ради, за 25 км від районного центру та 60 км від обласного центру.

Історія кожного населеного пункту починається з дня його народження: дати його заснування або дати першої писемної згадки. Коли і ким засновані дані села-невідомо, проте відома дата першої письмової згадки, 1691 рік, причому два села Вороб’їв та Великий Зліїв одночасно згадуються в одному документі.

Та історичні факти свідчать, що життя тут вирувало ще тисячоліття тому назад. При археологічному обстеженні нашого району, неподалік сіл В.Зліїв та Петрики виявлено поселення періоду раннього заліза (VІІ-ІІІ ст. до н.е.), неподалік с. М. Зліїв та В.Зліїв – 1 поселення сіверян (VІІІ-ІХ ст. н.е.) та 4 давньоруські поселення періоду Київської Русі (Х-ХІІІ ст. н.е.), з них 2 селища розташовувались на берегах оз. Кораблище, складовій частині водного шляху з Любеча в Чернігів. За легендою, на даній території понад водним шляхом мешкав давній сіверянський рід Злея. На злеєвих землях, напевно, і виникли давньоруські поселення, які являються праматір’ю сучасних сіл Малий Зліїв та Великий Зліїв.

Водний шлях з Любеча в Чернігів неодноразово переривався нападами місцевих розбійників, при хозарському нашесті. Та остаточно втратив своє значення водний шлях при страшному монголо-татарському погромі на Чернігівщині в першій половині ХІІІ ст. Тоді ж припинили своє існування і давньоруські поселення. Лише через 350 років неподалік їх виникло «село Злеев», яке одержало таку назву, за однією із версій, від своїх предків – давнього сіверянського роду Злея.

На околицях с. Вороб’їв, на відміну від Злієва, археологами не зафіксовано ні сіверянських, ні давньоруських поселень, виявлено лише давньоруський курганний могильник. В Воробйові археологами розкопано курган Х століття – кладовище тисячолітньої давнини, приналежність якого, без даних розкопок, неможливо віднести чи то до сільського населення, чи до якоїсь іншої верстви. Та все ж наявність курганного могильника свідчить про існування тут якогось життя в ті часи.

З Вороб’ївських боліт брала колись свій початок річка Ворзна (сучасна Борздна), яка починаючи з півдня села Галків та Смолигівку і інші села, несла свої води до Дніпра, в який і нині впадає біля с. Редьківки. Краєзнавець В. М. Попруга, провівши власні дослідження, припускає, що витоки р. Ворзни починались десь під Довжиком і прямували повз урочище «Тарачин». На цій місцевості, припускає краєзнавець, проживало тюрське плем’я Торки, яке було на службі у руських князів, з дозволу яких тут і оселилось дане плем’я. від назви цього племені, можливо, і походить назва цр. «Тарасино».

Про походження назви села Вороб’їв конкретної версії немає. Хоча якщо поставити до назви села запитання: чий? – «Воробьев» чиє… село? – Воробьево», то можна припустити, що назва села походить від фамілії Воробей, першопоселенця чи засновника села.

За часів Гетьманщини, з другої половини ХVІІ ст, любецьке староство було розподілене між декількома сотнями Чернігівського полку, найбільшою з яких виявилась Любецька сотня. До її складу і входили наші села. Вороб’їв та В.Зліїв, виникнення та заснування яких припадає на другу половину ХVІІ ст.

В 1673 р. вперше в писемних джерелах згадується село «Злеев», біля якого згодом виникає, на куплених десь в 1680-х р.р. Любецьким священиком Григорієм Пронкевичем землях, нове село, другий «Злеев», яке згодом перейменувалось в Новий Зліїв, а ще пізніше – в Великий Злеїв.

Перше ж, старе село «Злеев» стало називатись Старим Злеївом, а потім – Малим Злеївом.

В цей же період, в 1680 р.р., виникає і село Вороб’їв, тільки невідомо, на чиїх землях.

Та вперше в писемних джерелах села Вороб’їв та В.Зліїв згадуються, одночасно, в акті куплі-продажу землі (продажному листі) від 28 вересня 1691 р.

В 1724 р. в Новому Злеэвы Іван Савич побудував храм Воскресіння Христова, з появою якого село стало привабливішим для поселенців, згодом помітно розрослось і його почали називати Великий Злеїв. В той час сільські поселення, в якої були церкви, називались «селами» а в яких не було – «деревнями».

Перші відомості про кількість дворів та жителів в наших селах знаходимо в тій же «Мазепиній книзі», в якій розміщено матеріали ревізії бувших мазепинських володінь, в т.ч. опис Любеча та його округи в 1726 р., проведеної органами місцевої влади та канцеляристами Малоросійської колегії, яку Петро І запровадив на Україні в 1722 р.

Всього в Воробйові було в 1726 р. 13 дворів, а в В. Злієві – 4 двори.

Слідуючу інформацію про наші села знаходимо в матеріалах ревізії Чернігівського полку в 1732 р., які віднайшов в Центральному Державному історичному архіві України в м. Києві (ЦДІАК) викладач кафедри педагогіки Чернігівського педуніверситету С. М. Горобець. З даних ревізії полку, по Любецькій сотні бачимо, що в селах Вороб’їв та В. Зліїв знаходяться володіння Івана Савича, монастиря Троєцького Чернігівського та Полуботкових синів, бунчукових товаришів полку, Андрія та Якова.

В цьому реєстрі 1732 р. вперше згадуються навчальні та лікувальні установи, які на той час функціонували в 12-и селах сучасної Ріпкинщини. В В.Злієві тоді було 4 медичні установи – шпиталі, тобто в 2012 р. Великозліївський ФАП відмітив 280-річчя першої писемної згадки лікувального закладу в селі.

Навчальних закладів в селах Вороб’їв та В. Зліїв на той же час ще не існувало.

Життя та історія наших населених пунктів продовжувалась.

Зупинимось на декількох згадках про наші села в ХІХ столітті. В матеріалах опису доріг Гооднянського повіту в 1858 році зазначено, що по дорозі «из местечка Репки в містечко Любеч, по левую сторону дороги» розташовані:

«Злеев Новий» (Большой) – село казачьих, казенних и владельческих хазяйств, при колодцах, церков православная-1; 57 дворов, 385 жителей (188 мужского пола и 197 женского пола»)

«Воробьев – деревня казачьих, казенних и владельческих хазяйств, при колодцах, 47 дворов,343 жители (162 мужского пола и 181 женского пола)».

Десь в 1865 -1870 роках в селі В.Зліїв була побудована нова церква. Розміщувалась нова церква на західній околиці В.Злієва . Проіснувала церква 70 років , до 1939 року.

По даних перепису 1897 року, які розміщені в книзі «Описание Черниговской губернии», коротко вказано:

В «с. Большой Злеев» - 155 дворів,689 жителів.

В «д. Воробьев» 136 дворів, 767 жителів.

В матеріалах цього перепису зафіксовано наявність в 1897 році в с.В.Зліїв земської школи та сільської бібліотеки. Розташовувалась школа неподалік нової церкви, на місці сучасного нового кладовища.

В 1935 році біля самої нової церкви було збудоване ще одне дерев’яне приміщення школи на 2 класи. На жаль, приміщення цих шкіл були спалені німцями під час відступу, в вересні 1943 року.

Перед війною кількість жителів в селах досягла свого максимуму:

С.В.Зліїв -1100 чол. С.Вороб’їв -832 чол.

З початком війни все доросле чоловіче населення наших сіл було мобілізоване на боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками (285 чол. з В.Злієва та 185 чол. з Воробйова. В боях проти ворога загинуло наших воїнів – односельців: 127 чол. великозліївців та 76 чол. вороб’ївців, імена яких викарбувані на обелісках слави, споруджених в знак їх пам’яті в 1970 роках.

За мужність і героїзм, виявлені в боях в жовтні 1943року уродженцю с.Вороб’їв Кузьменко Івану Пантелійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В честь його названо вулицю в селі, а починаючи з 1986 року щорічно на території ради проходять змагання з волейболу на честь героя земляка. В роки війни в с.Вороб’їв був розміщений військовий госпіталь. Від тяжких ран померло 111 радянських воїнів, яких тимчасово поховали на Вороб’ївському кладовищі. В 1956 році їх переховали в цент села в братській могилі, на якій встановлено пам’ятник.

Десь в 1920 роках було побудовано велику школу в с.Вороб’їв, де діяло 5 класів. Розміщувалась школа в центрі села. Ще одне невелике приміщення школи на 2 класи побудували через дорогу. В Воробйові почала функціонувати 7-річна школа, яка проіснувала до 1975 року.

В 1975 в с.В.Зліїв, завдяки активному сприянню голови колгоспу І.Д. Руденка була побудована нова двоповерхова середня школа, в якій новий навчальний 1975/1976 роки розпочали 248 учнів та 20 вчителів під керівництвом директора М.К. Семенюка.

В новому 2016/2017 начальному році в школі навчається 69 учнів.

По даних перепису кількість дворів та жителів в наших селах в кінці 1917 року була така:

В «с. Большой Злеев»- 168 дворів,1009 чол.

В «д. Воробьев»- 143 двори,844 чол.

Радянську владу в селах встановлено в січні 1918 року. В 1918 році створено Великозліївську та Вороб’ївську сільські ради. Першим головою Великозліївської сільради був Стельмах Григорій Іванович, а Вороб’ївської Іващенко Ілля Мартинович.

До складу Великозліївської сільради входили також села М.Зліїв та Петрики, а до Вороб’ївської сільради – с. Губарі, с. Пушкіно та с. Чисті Лужі. В такому складі сільради проіснували до 1960 року.

В 1960 році державою було проведено укрупнення сільських рад. Великозліївську та Вороб’ївську сільські ради об’єднали в одну - Великозліївську з центром у с.В.Зліїв. До складу об’єднаної Великозліївської сільської ради ввійшло 6 наслених пунктів: В.Зліїв, М.Зліїв, Петрики, Вороб’їв, Пушкіне та Ч.Лужі. Головою був обраний В.С. Бовда, секретарем І.Г. Томилко. Згодом головою сільради обрали І.М. Томилко, а потім були М.О. Стельмах (1972-1988рр) – онук першого голови сільради, М.В. Гаврик (1988-2010 рр.) Восени 2010 року пост сільського голови виборці довірили В.В. Розсудовському, в 2015 році його також обрано сільським головою. Незмінно, уже на протязі 36 років секретарем сільради працює С.М. Лесун.

На той час на території сільської ради було два колгоспи. Великозліївський колгосп «Перемога» і Вороб’ївський – ім. Мічуріна. В 1972 році вони були об’єднані в один колгосп ім. Мічуріна».

Завдяки сумлінній праці наших колгоспників колгосп ім..Мічуріна досягнув вершини с\г виробництва: урожайність зернових становила 25-30 ц/га, картоплі 250-300 ц/га, льону волокна 8-10 ц/га, надій молока становив до 3 тис. кг на корову, а передові доярки боролись за 5-тисячний надій.

Найбільшого економічного піднесення колгоспу ім.Мічуріна та добробуту наших колгоспників було досягнуто за період майже 25-річного головування І.Д.Руденка (1974-1998рр).

Виросли нові магазини, зведено молочно-товарний комплекс, точок з двома зерноскладами та очищувально-сушильними комплексами, нові приміщення ремонтної майстерні, ангар для зберігання с/г техніки, тваринницькі приміщення.

Побудовано багато будинків колгоспників, до всіх населених пунктів прокладено асфальтні дороги. За 10 років проведено газифікацію 5-ти населених пунктів, водопровідну мережу. В 1991 році було завершено будівництво нового адміністративно- житлового комплексу біля с.Вороб’їв, де розмістились: сучасний будинок культури, двоповерхове адміністративне приміщення, де в даний час розміщена сільська рада, відділення зв’язку, відділення «Ощадбанку»,контора відділення товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна-молочна компанія», дитячий садок, який на жаль в даний час не функціонує. Поряд посаджено чудовий парк на площі 6 га, де ростуть різноманітні дерева, кущі та голубі ялини.

11 травня 2009 року в с.Вороб’їв було відкрито і освячено новий Храм. На сьогодні настоятелем Свято-Воскресенського Храму є Прото-ірей Павло (Пецій). Її будівництво було розпочато в 2004 році настоятелем церкви Прото-іереєм Дмитрієм (Горничар).

Демографічна ситуація в селах з року в рік погіршується. Станом на 01.01.2016 року на території сільської ради налічується 339 дворів і проживає 783 жителі. У складі сільської ради працюють: сільський голова, секретар, бухгалтер, касир, прибиральник та робітник з благоустрою.

Організації, що діють:

  • Фельдшерський пункт

  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

  • Відділення зв’язку

  • Відділення «Ощадбанку»

  • Сільський клуб

  • Сільська бібліотека

  • Храм «Свято-Воскресенський»

  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріально молочна компанія»

  • Комунальне підприємство «Артвода»

Логін: *

Пароль: *